Українська English Deutsch Polska Русский

Перед мандрівними таборами

Волчук О.

В наскрізь зауторизованій і звигіднілій Америці мандрівка з важким наплечником відносно мало популярна. Коли на шляхах глітно від автомашин, а в усяких "пікнік еріях" - від людського муравлища, то заледве кількадесять стіп вище, на пустих гірських стежках, панує тиша лісів і краса ненарушеної природи.

Для пластунів - це найкраще місце й терен перебування, нагода попробувати власних сил, застосувати найрізнородніші практичні пластові вмілості, що перестають тут бути грою чи завданням на гурткові сходини, а стають конечністю. Тому мандрівка у пластовому вихованні займає одне з перших місць.

Як впровадити й заохотити юнацтво до мандрування, як підшукати пригожі терени?

Звичайно, треба починати від малих пів - чи цілоденних прогульок, найкраще за місто до парків, резерватів чи поблизьких озер, резиґнуючи при тому з доїзду на місце так, щоб частину дороги пройти пішки, найрадше бічними шляхами. Варто при тому вже зразу звертати увагу на правила ходження, на орієнтацію в терені, товариські взаємини тощо.

Для юнацтва понад 15 років життя організуємо вже кількаденні мандрівки, найкраще в гірських теренах. Передумовою для кожного учасника повинна бути в першою мірою деяка попередня заправа, а передусім бездоганне фізичне здоров'я. Слабке серце чи легені, що призводять до швидкої втоми, або втрата рівноваги і головокружіння від висоти можуть не тільки відобрати весь чар мандрівці, а й пошкодити здоров'ю, а теж бути поважним обтяженням для інших учасників.

При організуванні довших гірських мандрівок чи мандрівних таборів треба дуже докладно простудіювати даний терен, підходи, можливість нічлігів, безпеку і т.п. Орієнтуємося звичайно наперед з загальної фізичної карти - положення і висота гір, можливість доїзду й повороту, потрібний час, кошти тощо. За докладними інформаціями й літературою найкраще звернутися до Торговельної Палати (Chamber of Commerce) в столиці даного стейту, зазначуючи, в чому ми найбільше зацікавлені. З присланих загальних проспектів довідуємося про дальші джерела інформацій, адреси місцевих туристичних клюбів, через які можна набути всяку спеціяльну літературу, а передусім "провідники" (Guides), в яких знайдемо дуже докладні описи шляхів, віддалей, всіх можливих підходів і т.п. Такі "провідники" - це незаступимі приятелі мандрівника, і при їх помочі ми можемо плянувати мандрівки в теренах, де ми ніколи не бували. З карт найкраще надаються топографічні в поділці 1:125 000, видавані U.S. Geological Survey.

Зібравши й простудіювавши весь цей матеріял, приступаємо  до укладання нашої траси. Вона в першій мірі залежатиме від віку й заправи учасників. Число учасників не повинно перевищати 10 - найбільше 12.

Коли йдеться про характер мандрівних таборів, то можемо поділити їх схематично на:

1. Мандрівки з "випадової бази".

2. Властиві мандрівні табори.

В першому випадку підшукуємо собі догідне й по можності центрально положене місце на табір, "випадову базу", з якої влаштовуємо коротші цілоденні, а то й дводенні мандрівки в околицю, повертаючи до табору на нічліг. Цього роду мандрівні табори є легші, бо дозволяють нам залишати важчий таборовий і особистий виряд на місці й мандрувати без великого обтяження. Такі табори більш пристосовані для молодшого і менше заправленого юнацтва.

Властиві мандрівні табори, що пересуваються постійно з місця на місце, є звичайно важчі, переважають одначе свободою рухів, більшими туристичними можливостями, не зв'язують нічлігами, а теж ставлять нас часами перед непередбаченими ситуаціями. Вони дають більшу можливість пригод.

В обох випадках денна тура не повинна перевищати для хлопців у віці 15-18 літ  19 км при максимальному обтяженні 20 фунтів, для дівчат того ж віку - 16 км при 7 кг обтяження.

Укладання траси

Варто мати на увазі найкращі і найбільш характеристичні місця даної околиці, рахуючись рівночасно з практичними можливостями самих учасників. Коли здобуваємо якийсь верх, радше підбирати підходи відкритою незалісненою стороною гори й планувати туру так, щоби бути на верху приблизно в полудневих годинах. Це запевнить нам звичайно максимальну чистоту виду й залишить доволі часу на відпочинок і схід вдолину. Треба завжди пам'ятати про характер спадів і інші труднощі дороги, а не обчисляти її схематично в милях. Часом півмилі стрімкого скелистого підходу забере нам більше часу, ніж 4 милі стежкою в лісі. Завжди старатися кінчити туру за дня, перед заходом сонця. Це особливо важне на властивих мандрівних таборах, бо може трапитися, що запляноване нами місце нічлігу вже зайняте або з якихсь причин недогідне до таборування, і треба тоді шукати іншого. А шукати нового місця, як западає ніч, або розтаборюватися на-потемки - це дуже невигідна й немила річ.

Окрема справа - це особистий і таборовий виряд та харчі

Основне у виряді - обмежитись до найнеобхідніших речей, бо чим більше візьмемо зі собою, тим важчий буде  наплечник. Харчевий плян повинен бути докладно обдуманий наперед, при чому варто використовувати можливість закупна харчів "по дорозі", бо тоді не обтяжуємо себе запасою харчів на весь час мандрівки. Вистерігаймось харчів у пушках чи скляних слоїках, що мають багато води, а сухі харчі перепакуймо з твердих картонів до мішечків, які є легші й прибирають форму відповідно до місця в наплечнику.

Залучення старшого юнацтва до організації мандрівки

Відповідальність за плян і проведення мандрівки спадає на провідника, в нашому випадку - на коменданта табору. З уваги, однак, на вишкільний характер наших таборів, важне, щоб участь у всьому - від підготовки до закриття табору - брало саме юнацтво, особливо старше. Воно повинно поцікавитись тереном, роздобути літературу, простудіювати її, закупити карти. Проєктування траси, вичислювання її при помочі карти в милях, підраховування висот, підшукування пригожих місць на нічліги, укладання меню та вичислювання харчового пляну - все те дуже інтересні заняття на ряд гурткових сходин. Рівно ж під час самої мандрівки віддавати частинне проведення її в руки юнацтва. На кожний день визначити з-поміж учасників "чергового" провідника, якого завданням було б провести при допомозі карти, компаса й туристичних знаків цілоденну запляновану туру, дбати й придержуватись усіх правил мандрівки серед учасників, визначати відпочинки, робити під час дороги нотатки місць, віддалей, висот тощо. Увечері при вогнику варто обговорити з таборовиками всі позитиви й неґативи дня, а з наступним "черговим" обміркувати туру наступного дня. Таким чином ми змушуємо юнацтво самостійно думати, виробляємо в ньому провідницький хист, ініціятиву й почуття відповідальности, а цілу мандрівку робимо інтересним переживанням.

Допоміжні матеріяли для пластових юнацьких таборів. - Трентон, Видання ГПБ, 1975. - С. 26-28 (другий наклад матеріалів - 1991 р.). Автор статті член куреня "Перші Стежі".