Юридичний порадник виховникам

Кримінальний кодекс України
Стаття 25. Необережність та її види
1. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.
2. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Стаття 36. Необхідна оборона
1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, -
караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам -  караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -  карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї (визначення подано нижче) без передбаченого законом дозволу - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Постанова Пленуму ВСУ  „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 року N 3
4. …Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета злочинів, відповідальність за які настає за статтями 262, 263 (незаконне поводження зі зброєю) ККУ.
8. До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м'язової сили людини або дії механічного пристрою.

Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 63. Незаконне використання земель державного лісового фонду.
Використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів і т.ін. без належного дозволу на використання цих ділянок тягне за собою, накладання штрафу на громадян від 5 до 10 мінімальних розмірів заробітної плати і на посадових осіб – від десяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 64. Порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці.
Порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці, - тягне за собою накладання штрафу на громадян у розмірі від 0,4 до 0,9 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб -–від 0,6 до 1,7 неоподаткованого доходу громадян.
Стаття 65. Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку.
Незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників, знищення лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, - тягнуть за собою накладання штрафу на громадян у розмірі від 0,4 до 0,9 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб -–від 0,6 до 1,7 неоподаткованого доходу громадян.
Стаття 66. Знищення або пошкодження підросту в лісах.
Знищення або пошкодження підросту в лісах, - тягне за собою накладання штрафу на громадян у розмірі до 0,2 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб -– від 0,4 до 0,9 неоподаткованого доходу громадян.
Стаття 67. Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку.
Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку, - тягне за собою накладання штрафу на громадян у розмірі до 0,2 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб -– від 0,4 до 0,9 неоподаткованого доходу громадян.
Стаття 69. Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду.
Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду тягне за собою накладання штрафу на громадян у розмірі до 0,2 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб -– від 0,4 до 0,9 неоподаткованого доходу громадян.
Стаття 73. Знищення або пошкодження розмежувальних знаків у лісах.
Знищення або пошкодження розмежувальних знаків у лісах, - тягне за собою накладання штрафу на громадян у розмірі до 0,2 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб -– від 0,4 до 0,9 неоподаткованого доходу громадян.
Стаття 76. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах.
Порушення вимог пожежної безпеки в лісах, - тягне за собою накладання штрафу на громадян у розмірі до 0,4 неоподаткованого доходу громадян і на посадових осіб – до двох неоподаткованих мінімумів доходу громадян. Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення пожежної безпеки в лісах, що призвели до виникнення лісової пожежі або поширення її на значні площв, - тягнуть за собою накладання штрафу на громадян до двох неоподаткованих мінімумів доходу громадян і на посадових осіб до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Наказ Деркомсім’ямолоді „Про затвердження Типового положення про дитячий оздоровчий заклад” від 05.02.2004  N 31
…1.4. З   метою   охоплення   дітей   організованими   формами відпочинку в літній період можуть  створюватись  наметові  табори, які в організації своєї роботи керуються цим Положенням.
1.5. Це Положення поширюється на всі дитячі оздоровчі заклади незалежно від форми власності та підпорядкування.
2.9. Дитячий  оздоровчий  заклад  веде  пропаганду  здорового способу життя, забезпечує дітям, які перебувають у ньому: захист життя і здоров'я; належні умови  для  повноцінного  оздоровлення та відпочинку, розвитку їхніх  творчих  здібностей,  занять  фізичною  культурою, туризмом, природоохоронною  та  краєзнавчою  роботою,  суспільно корисною працею, оволодіння іншими корисними навичками тощо; добровільний вибір видів діяльності та дозвілля; користування матеріально-технічною,     культурно-спортивною, оздоровчою, навчально-виробничою, науковою та корекційно-відновною базою дитячого оздоровчого закладу; вільне висловлювання поглядів, думок, переконань; захист від  будь-яких  форм  експлуатації,  насилля  з   боку педагогічних  та  інших  працівників дитячого оздоровчого закладу, пропаганди релігійних конфесій.
3.1. Для надання медичних послуг дітям і працівникам  закладу дитячий   оздоровчий   заклад   закріплюється   за  територіальною лікувально-профілактичною установою.Надання дітям  та  працівникам  дитячого  оздоровчого закладу невідкладної медичної допомоги при гострих та невідкладних станах, у т.ч. стаціонарної, здійснюється територіальним лікувально-профілактичним закладом.
3.2. Працівники   дитячого   оздоровчого    закладу    несуть персональну  відповідальність  за  збереження  життя  та  здоров'я дітей, які відпочивають і оздоровлюються в ньому. 3.3. Під   час   організованого   перевезення   дітей,    які перебувають  на  оздоровленні  в дитячому оздоровчому закладі,  на значні відстані забезпечується медичний нагляд за ними. Медичний супровід  забезпечується  також  при  організованому перевезенні дітей до (від) місць відпочинку чи оздоровлення.
3.4. Споруди, будівлі та інші приміщення дитячого оздоровчого закладу  повинні відповідати санітарним нормам,  технічним вимогам та вимогам пожежної безпеки. У кожному    приміщенні    дитячого    оздоровчого    закладу розробляється та вивішується на видному місці план евакуації дітей та дорослих у разі пожежі чи стихійного лиха.
3.5. Дитячий оздоровчий заклад забезпечує безпечне повноцінне харчування  дітей  відповідно  до  встановлених  фізіологічних  та натуральних   норм  харчування.  Для  дітей,  які  перебувають  на диспансерному   обліку,   повинно   бути   організоване   дієтичне харчування згідно з рекомендаціями лікаря.

Наказ Міносвіти „Про затвердження Правил проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю” України N 96 від 06.04.99
1.2. Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України є обов'язковими для  всіх  навчальних закладів, установ та організацій освіти незалежно від підпорядкування і форм власності, що проводять туристські подорожі з учнівською та студентською молоддю.
1.4. До туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю  належать спортивні туристські походи, експедиції, екскурсії (далі - туристські подорожі),  що  проводяться  за заздалегідь розробленими маршрутами у конкретні терміни.
1.5. Спортивні туристські  походи  (групове  або  командне проходження   туристського спортивного  маршруту визначеної протяжності  з подоланням природних перешкод (перевалів,  порогів, печер тощо) різної категорії або ступеня складності за нормативний час,  далі  -  походи)  можуть  бути  організовані  з  таких видів туризму:  пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, спелео,  автомобільного,  мотоциклетного тощо.  Можливе проведення комбінованих походів з елементами різних видів туризму.
1.10. Для   проведення   категорійних,   дальніх  ступеневих походів,  а  також місцевих ступеневих походів тривалістю більше 4 днів туристські групи учнівської та  студентської  молоді  повинні обов'язково   отримати   позитивний   висновок   щодо   можливості здійснення  подорожі  від  туристської   маршрутно-кваліфікаційної комісії   (далі  -  МКК),  що  має  відповідні  повноваження. Для  місцевих  походів  тривалістю до 4 днів включно, а також екскурсій  (подорожей  тривалістю  до  24  годин,  що забезпечують задоволення  пізнавальних,  інформаційних,  духовних та оздоровчих потреб  учнівської  та  студентської молоді) отримання позитивного висновку МКК не потрібне.
1.12. Під час проведення туристських подорожей  з  учнівською та  студентською молоддю забороняється безпідставний поділ груп на підгрупи.  Підставами для мотивованого поділу можуть бути: потреба проведення розвідки окремих ділянок маршруту; організація базового табору,  проміжних  пунктів  зберігання  продуктів  харчування  та спорядження;   проведення   радіальних   виходів   на  маршруті  з поверненням до початкового пункту виходу;  запобігання виникненню, виникнення  та  ліквідація  наслідків аварійної ситуації,  потреба надання допомоги іншим туристським групам або окремим громадянам.
3.2. Керівник,  заступник (заступники) керівника  туристської групи  (подорожі)  учнівської  і студентської молоді призначаються адміністрацією навчального закладу або іншої  організації  освіти, що  проводить  подорож.  У  походах  та  експедиціях  з  учнями та студентами повинен бути заступник керівника віком старше 18 років. Досвід  заступника  керівника  повинен  відповідати  вимогам,  які висуваються   до   досвіду   учасників.   Керівник   і   заступник (заступники)  керівника  повинні  мати  знання і навички з надання першої  долікарської  допомоги.  Кількість  заступників  керівника визначається навчальним закладом або іншою організацією освіти, що проводить подорож з урахуванням вимог цих Правил.
3.18. Усі учасники категорійних  походів  з  будь-якого  виду туризму,  а також учасники ступеневих водних походів повинні вміти плавати.
4.1. Керівник,  його заступник (заступники),  а також старший керівник туристської групи (подорожі) учнівської  та  студентської молоді    несуть,    відповідно    до    чинного    законодавства, відповідальність за життя, здоров'я учасників подорожі, а також за виконання плану заходів, зміст оздоровчої, виховної і пізнавальної роботи,  правил протипожежної безпеки,  охорони природи,  пам'яток історії і культури тощо.
4.2.1. При  підготовці  та  проведенні  будь-яких туристських подорожей  з  учнівською  та  студентською  молоддю  керівник   та заступник (заступники) керівника зобов'язані: забезпечити  підбір  учасників  подорожі відповідного віку та туристського досвіду; ознайомити   учасників   подорожі   з   Правилами  проведення туристських   подорожей   з учнівською  та  студентською  молоддю України; провести цільовий  інструктаж  учасників  з техніки безпеки у туристській  подорожі  з  обов'язковою   реєстрацією   в   журналі відповідної; отримати  необхідну  документацію  та  дозволи  на проведення туристської подорожі; при   потребі   розв'язати   питання   страхування  учасників туристської подорожі; провести  збори  батьків  учасників туристської подорожі (для подорожей учнів та студентів віком до 18 років);  забезпечити  під час подорожі додержання учасниками належного громадського порядку, санітарно-гігієнічних норм, виконання Правил дорожнього    руху,    правил   пожежної   безпеки,   використання туристського   спорядження,   а   також   інших   правил   безпеки життєдіяльності.

Наказ Міністерства України у справах сім’ї та молоді від 30 грудня 1998 року № 520 „Про затвердження положення про наметовій табір”
1.1. Наметовий табір є нестаціонарним тимчасовим оздоровчим закладом, що призначається для оздоровлення і організованого відпочинку в природних умовах дітей та молоді.
1.7. Терміни оздоровлення і відпочинку дітей та молоді в табірній зміні наметового табору визначаються з урахуванням програми роботи, природньо-кліматичних умов і можуть складати не більше 30 діб.
1.11. Робота наметового табору проводиться відповідно до затвердженої засновником програми з урахуванням розвитку національних, культурно-історичних традицій, пріорітету загальнолюдських надбань і цінностей
1.12. Відповідальність за життя та здоров’я дітей і молоді, які відпочивають і оздоровлюються у наметовому таборі, покладається на засновника, працівників наметового табору та на батьків дітей (при індивідуальних путівках на оздоровлення дітей).
3.3. Начальник наметового табору:  – здійснює загальне керівництво діяльністю табору, затверджує спільно із засновником правила внутрішнього розпорядку табору, видає накази та розпорядження, веде і зберігає необхідну документацію (журнал обліку дітей, журнал наказів, журнал інструктажу з техніки безпеки, журнал обліку кадрів тощо);  – розробляє і після погодження із засновником затверджує посадові обов'язки працівників табору, знайомить з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку, проводить інструктаж персоналу табору з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків, дотримання санітарно-гігієнічних правил; – створює необхідні умови для проведення виховної та оздоровчої роботи; – організовує відповідно до діючого законодавства фінансову та господарську діяльність.
3.4. При прийомі на роботу кожен працівник наметового табору повинен подати медичну довідку про стан здоров'я, бути ознайомлений з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку, посадовими обов'язками.
4.1. Працівники табору, діти і молодь повинні дотримуватись, режиму дня, планів оздоровчо-виховної роботи, правил внутрішнього розпорядку.
4.2. Всі працівники наметового табору несуть особисту відповідальність за життя і здоров'я дітей та молоді в межах покладених на них обов'язків.
4.3. При прийнятті на роботу працівники наметового табору проходять обов'язковий інструктаж з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків, дотримання санітарно-гігієнічних правил.
4.4. Начальник табору призначає відповідальних за стан охорони праці, протипожежну безпеку та правила поведінки на воді затверджує плани евакуації на випадок пожежі чи стихійного лиха.
4.5. Наметовий табір обладнуються протипожежними і вогнезахисними засобами.
4.6. Надання медичної допомоги в наметовому таборі забезпечується медичним працівниками, освіта яких повинна бути підтверджена відповідним документом.
4.7. Медичні працівники наметового табору: – здійснюють організаційно-підготовчі заходи та контроль за своєчасністю проведення медичних оглядів дітей, молоді і працівників наметового табору, необхідних профілактичних щеплень; – проводять огляд і щоденний прийом дітей і молоді з метою надання необхідної медичної допомоги; – ведуть медичну документацію; – забезпечують систематичний контроль за організацією режиму дня, організацією харчування, фізичним вихованням та загартуванням, профілактикою травматизму, санітарним станом території наметового табору, проведенням гігієнічного виховання дітей, молоді та працівників наметового табору; – разом з територіальними лікувальними закладами проводять протиепідемічні заходи з метою попередження заносу та раннього виявлення інфекційних захворювань.
При виявленні інфекційного захворювання або підозрі на нього забезпечується термінова ізоляція, при необхідності – госпіталізація хворого в територіальний лікувальний заклад.
Всі випадки захворювань фіксуються у журналі реєстрації інфекційних захворювань і передаються по телефону з надзвичайним повідомленням в територіальну санітарно-епідемологічну станцію і відомство за місцем формування наметового табору.
4.8. Для медичного обслуговування дітей, молоді у наметовому таборі відводиться окремий намет з комплектом медикаментів у відповідності з кількісним складом наметового табору.

Наказ „Мінохоорниздоров’я Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів” N 172 від 19.06.96 р.
3.4. Санітарні розриви між будівлями повинні бути: - по  фасаду між основними будівлями закладів відпочинку – не менше двох висот найвищої  будівлі,  між  такими  ж  будівлями  на сусідніх ділянках - не менше трикратної висоти найвищої будівлі; - при наявності на  сусідніх  ділянках  господарського  двору розрив  між  спальними корпусами,  їдальнею закладів відпочинку та господарськими будівлями повинен бути не менше 100 м; - від   спальних   корпусів   до  відкритих  кіномайданчиків, танцювальних майданчиків та спортивних споруд - не менше 50 м;  - від  спальних  корпусів до відкритих стоянок для зберігання автомобілів до 30 місць - 50 м, від 30 до 100 місць - 80 м, більше 100 місць - 100 м; - від  спальних  корпусів  до  надвірних вбиралень - не менше 25 м і не більше 50 м; - від спальних корпусів до їдальні - 50 м; - від  спальних  корпусів  до  межі земельної ділянки закладу відпочинку, яка проходить уздовж вулиць зон відпочинку, - 30 м; - від   спальних  корпусів  до  службово-побутових  приміщень господарської зони не менше - 50 м.
3.5. Їдальня  (клуб-їдальня)  та інші господарські приміщення повинні бути розташовані по  відношенню  до  спальних  корпусів  з підвітреної сторони з урахуванням рози вітрів.
4.2. Оздоровчі заклади повинні бути забезпечені  доброякісною питною  водою  відповідно  до  вимог  державного стандарту.  Норми добових витрат води  на  1  місце  при  обладнанні  усіх  спальних приміщень  душовими установками - 250 л,  ваннами - 350 л,  у т.ч. відповідно 20 та 30 л гарячої води.
5.3. Планувальне   рішення   приміщень   їдалень   оздоровчих закладів та розміщення технологічного  і  холодильного  обладнання повинні забезпечити зручний зв'язок між приміщеннями і передбачати послідовність і потоковість  технологічного  процесу,  відсутність зустрічних   і   перехресних  потоків  сировини,  напівфабрикатів, готової продукції,  харчових  відходів,  використаного  і  чистого посуду, руху відвідувачів та персоналу, додержання техніки безпеки на робочих місцях.
5.4. У кожному виробничому цеху їдальні повинні бути раковини для миття рук з підведеною  через  змішувачі  гарячою  і  холодною водою,  обладнані пристроями для обполіскування рук дезінфекційним розчином. Раковини повинні  бути  забезпечені милом,  електрорушниками, паперовими рулонними рушниками або індивідуальними серветками.
5.5. Приміщення  їдалень повинні утримуватись у чистоті,  для чого  після  кожного  прийому  їжі  необхідно  проводити  ретельне прибирання,  миття підлоги, протирання меблів, підвіконня, миття і дезинфекцію ра III. Перевезення організованих груп дітей

Постанова КМУ „Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту” від 18 лютого 1997 р. N 176
45. Перевезення організованих груп дітей повинно здійснюватися із забезпеченням високого рівня безпеки, надійності і якості транспортного обслуговування.
46. Максимальна кількість дітей для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння у ньому згідно з паспортом заводу-виготовлювача.
49. Перевезення організованих груп дітей колоною з п'яти і більше автобусів узгоджується з органами Державтоінспекції.
50. До початку перевезення організованих груп дітей замовнику і пасажирському перевізнику необхідно:
а) визначити маршрут перевезення організованих груп дітей, як правило, такий, яким уже здійснюються регулярні автобусні перевезення;
б) установити зупинки автобуса:
технічні - одна на перші 50 кілометрів і не менше однієї - на кожні наступні 100 кілометрів маршруту; для відпочинку - на 5 хвилин через кожну годину руху і на 30 хвилин - через кожні 5 годин руху (допускається поєднання 30-хвилинного відпочинку з перервою на обід);  для приймання їжі - через 3 - 5 годин руху;  для ночівлі; в) скласти схему маршруту;  г) скласти розклад руху.  51. Перевезення організованих груп дітей виконуються тільки у світлу пору доби і за сприятливих погодних умов.

Віталій Троць